Багато хто не може зрозуміти чому суд стає на сторону кредитора, і не важливо позивач це банк, мікрокредитна організація чи колектори. Давайте розберемося з цим питанням.
У відповідності до ст. 13 ЦПКУ у цивільному праві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження сам суд.
Згідно статті 12 того ж цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
А от вже цивільний кодекс України формує таке визначення як - презумпція вини.
Ст. 614 ЦКУ нам говорить про те, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
А у відповідності до ст. 1166 цього самого кодексу особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто із такої не великої вирізки законодавства можна зробити висновок про те, що якщо ви як відповідач не будете нічого робити, тоді суд не побачить тої самої змагальності сторін.
Так як суд диспозитивний, він не буде замість вас скасовувати надмірні відсотки чи застосовувати срок позовної давності.
І найголовніше, багато хто чув про презумпцію невинуватості, проте вона відноситься до кримінального кодексу, а в цивільному навпаки, діє презумпція вини.
Тобто саме на вас покладається обов'язок довести свою невинуватість, в даному конкретному випадку, для прикладу те що ви брали кредит в сумі 5000 грн. а не 50 000.