переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Цокало Тетяни Михайлівни
на рішення Київського районного суду м Полтави від 08 грудня 2025 року, ухвалене суддею Турченко Т. В., повний текст рішення складений 08 грудня 2025 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
15.07.2025 ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №39985946 від 21.07.2021 у розмірі 87 098 грн, яка складається з: 22 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 65 098 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн (т.1 а.с. 1-8).
Позовна заява мотивована тим, що 21.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено електронний договір №399859460 про надання споживчого кредиту у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Згідно умов кредитного договору сума кредиту складає 22 000 грн. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало кредит у розмірі 22 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на картку відповідача. Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 87 098 грн, яка складається з: 22 000 грн - заборгованості по тілу кредиту та 65 098 грн - заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом. На підставі ряду укладених договорів факторингу ТОВ «Юніт Капітал» є належним позивачем у справі та має право вимоги до відповідача за кредитним договором №399859460 від 21.07.2021.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 08 грудня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №399859460 від 21.07.2021 у розмірі 87 098,00 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн, а всього 93 020,40 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням умов договору ОСОБА_1 , сума заборгованості перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на день звернення до суду становить 87 098,00 грн, яка складається із 22 000,00 грн - заборгованості по тілу кредиту та 65 098,00 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Цокало Т.М, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення заборгованості по процентах та судових витрат. Стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем надано розрахунок заборгованості за договором кредитної лінії №399859460 від 21.07.2021, відповідно до якого 20.08.2021 ОСОБА_1 здійснила сплату процентів у розмірі 2 376 грн у період дисконтного періоду. Даний розрахунок було здійснено первісним кредитором. 20.08.2021 відповідач сплатила 2 376 грн відсотків за користування кредитом за період 21.07.2021 по 20.08.2021, виходячи з розрахунку: 22 000 грн x 0,36% (п.1.9.1) х 30 днів (з розрахунку первісного кредитора) = 2 376 грн. Однак ОСОБА_1 не продовжила строк дисконтного та пільгового періоду, про що відсутні докази позивача, що позичальник в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активував функцію продовження строку дисконтного періоду. Щодо нарахування правомірних відсотків за останні 90 днів на підставі умов п.1.12.1 кредитного договору за період 21.08.2021 по 18.11.2021, то слід виходити з наступного: 22 000 грн х 1,46% (п.1.9.2 договору) х 30 днів (період 21.08.2021 по 19.09.2021 з розрахунку первісного кредитора) = 9 636 грн. 22 000 грн х 2,3% (період 20.09.2021 по 18.11.2021 п.1.12.2 договору з розрахунку первісного кредитора) х 60 днів = 30 360 грн. Отже, реальний розмір заборгованості за процентами становить 39 996 грн. З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором кредитної лінії №399859460 від 21.07.2021 між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор), в обумовлені договором строки, можна дійти до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» підлягають частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 61 996 грн, з яких: 22 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 39 996 грн - заборгованість за процентами.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно матеріалів справи встановлено, що 21.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №399859460 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (т.2 а.с. 9-14).
Згідно умов кредитного договору сума кредиту складає 22 000,00 грн.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 22 000,00 грн на банківську карту ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить про те, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (т.2 а.с. 16).
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (т.2 а.с. 28-31).
Таким чином, відповідно до реєстру боржників за договором факторингу 1 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №1 (т.2 а.с. 41-42).
27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01 (т.2 а.с. 43-46).
ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу 2 підписали реєстр прав вимоги №1 від 27.05.2024 до договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано витяг з реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб) (т.2 а.с. 48-49).
04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (т.2 а.с. 50-53).
Відповідно до реєстру боржників №б/н від 04.06.2025 за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Враховуючи те, що реєстр боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано витяг з реєстру боржників, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб) (т.2 а.с. 57-58).
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у реєстрі боржників №б/н від 04.06.2025, до позивача підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу (т.2 а.с. 59).
У зв`язку з неналежним виконанням умов договору ОСОБА_1 , сума заборгованості перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на день звернення до суду становить 87 098,00 грн, яка складається з: 22 000,00 грн - заборгованості по тілу кредиту та 65 098,00 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом (т.2 а.с. 17-20).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн позивачем надано акт прийому-предачі наданих послуг, що є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги.
Суд першої інстанції, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерії розумності їх розміру, прийняв до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 3 500 грн, оскільки саме на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у справі.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо,
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами, виходячи з наступного.
Предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором №39985946 від 21.07.2021 у розмірі 87 098 грн, яка складається з: 22 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 65 098 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Згідно ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №399859460 в електронній формі (т.2 а.с. 11 зворот - 14).
Відповідного до п.п. 1.1. п. 1. кредитного договору, товариство надає клієнту кредит у розмірі 22 000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, які були надіслані ОСОБА_1 .
Так, згідно матеріалів справи встановлено, що договір кредитної лінії №399859460 від 21.07.2021 підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора MNV35K2S з дотриманням ч.ч. 6,8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказані договори прирівнюються до укладених в письмовій формі.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає доведеним, що договір кредитної лінії №399859460 від 21.07.2021 був підписаний позичальником ОСОБА_1 в електронному вигляді.
Отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 22 000 грн підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 23.05.2025 (т.1 а.с. 16).
Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладених в письмовій формі.
Виходячи із вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи, вбачається, що відповідачем було укладено в електронній формі договір кредитної лінії №399859460 від 21.07.2021 на суму кредиту 22 000 грн, отримано кредитні кошти за договором у вказаному розмірі на зазначений відповідачем картковий рахунок, зареєстрований позичальником в особистому кабінеті. При цьому, вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого є неможливим без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач ознайомилася і погодився з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Разом з цим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими відсотками згідно договору кредитної лінії №399859460 від 21.07.2021 у розмірі 65 098 грн.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п.п.1.9.1.-1.9.2. п.1. договору, виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 131,40 процентів річних, що становить 0,36 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 531,28 процентів річних, що становить 1,46 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.
Згідно п.п. 1.9.3. п.1. договору,якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.
Відповідно до п.п.1.10. п.1 договору, позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду (в термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строкудисконтного періоду, на умовах п.1.8. цього договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду.
Згідно з п.п.1.11. п.1 договору основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах п. 1.12. договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п. 1.12.1. договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.
Відповідно до п.п.1.12. п.1. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Згідно п.п.1.12. п.1 договору проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником.
Відповідно до п.п.1.14.1. п.1. договору, враховуючи, що на момент укладення договору не можливо визначити модель поведінки позичальника, щодо отримання додаткових траншів за договором в рамках кредитного ліміту та щодо повернення кредитних коштів по кредитній лінії, загальні витрати за кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту. Реальна річна процентна ставка розраховані для умовного характеру використання коштів в рамках кредитного ліміту, а також всі припущення, використані для обчислення цих значень наведено в паспорті споживчого кредиту, що є невід`ємним додатком до цього договору. Сторони погодили, що у зв`язку з наданням кредиту у формі кредитної лінії та на підставі п. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» графік платежів по договору не надається. Припущення використані при розрахунку орієнтовної реальної процентної ставки, ґрунтуються на середніх арифметичних значеннях розміру процентної ставки для клієнтів продукту «СМАРТ» в минулих звітних періодах. Орієнтовна загальна вартість кредиту для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п.1.3. договору, за умови застосування до відносин між сторонами правил нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою, складає 24 376 грн та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 2 376 грн та суму кредиту у розмірі 22 000 грн. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складає 248,26% річних, при цьому загальна вартість першого траншу за кредитом у процентному вираженні за строк дисконтного періоду складає 110,80% від суми першого траншу. У разі настання передбаченої п. 1.9.3. договору відкладальної обставини, що має наслідком виникнення у позичальника зобов`язань по оплаті процентів, за встановлений в п. 1.2. договору строк, у розмірі що розрахований за базовою процентною ставкою - орієнтовна загальна вартість кредиту складе 33 220 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 11 220 грн та суму кредиту у розмірі 22 000 грн.
Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 свої обов`язки за кредитним договором №399859460 від 21.07.2021 не виконала, допустила заборгованість за кредитом, яка згідно наданого позивачем розрахунку становить 87 098 грн, із них: 22 000 грн - заборгованість за кредитом; 65 098 грн - прострочена заборгованість за процентами (т.2 а.с. 17-20).
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що 20.08.2021 відповідач сплатила 2 376 грн відсотків за користування кредитом за період 21.07.2021 по 20.08.2021, виходячи з розрахунку: 22 000 грн x 0,36% (п.п.1.9.1. договору) х 30 днів = 2 376 грн.
Щодо нарахування відсотків за останні 90 днів на підставі умов п.п.1.12.1. кредитного договору за період 21.08.2021 по 18.11.2021, колегія суддів виходить з наступного: 22 000 грн х 1,46% (п.п.1.9.2. договору) х 30 днів (за період з 21.08.2021 по 19.09.2021) = 9 636 грн. 22 000 грн х 2,3% (за період 20.09.2021 по 18.11.2021 згідно з п.п.1.12.2. договору) х 60 днів = 30 360 грн.
Таким чином, розмір заборгованості за процентами становить 39 996 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення відсотків прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення в цій частині нового рішення по суті позовних вимог.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно матеріалів справи, ТОВ «Юніт Капітал» сплатило 2 422,40 грн судового збору при подачі позову до суду першої інстанції (т.1 а.с. 9), при зверненні до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1055,85 грн за подачу апеляційної скарги (т.1 а.с. 244).
У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Юніт Капітал» підлягає пропорційному стягненню 1724,26 грн судового збору за подачу позову до суду першої інстанції. Також з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1055,85 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Шляхом взаємозаліку, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 668,41 грн.
У позовній заяві ТОВ «Юніт Капітал» просили стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Цокало Т.М. просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на пролфесійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу, надану адвокатом Тараненком А.І. позивачу ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатом Цокало Т.М. відповідачу ОСОБА_1 , підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.
Таким чином, при вирішенні питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінки сторін під час судового процесу тощо.
Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, додатковій постанові від 14.04.2022 у справі №755/18750/20 сформував висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом Тараненком А.І. та адвокатом Цокало Т.М. документів, їх значення для спору, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 000 грн та 5 000 грн відповідно є неспівмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що позивачем ТОВ «Юніт Капітал» заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідачу.
Оцінюючи співмірність визначеного розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, апеляційний суд, перш за все, виходить з того, що спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, обсяг матеріалів справи не є значним.
На підставі викладеного та враховуючи принципи розумності, справедливості та пропорційності, колегія суддів вважає, що до стягнення з позивача ТОВ «Юніт Капітал» на користь відповідача ОСОБА_1 належить 3 000 грн понесених витрат (визначена з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, складності справи).
У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Юніт Капітал» підлягає пропорційному стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 491,30 грн. Шляхом взаємозаліку, з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 508,70 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Цокало Тетяни Михайлівни задовольнити.
Рішення Київського районного суду м Полтави від 08 грудня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 65 098 грн та в частині стягнення судових витрат у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правиничу допомогу у розмірі 3 500 грн - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 39 996 грн, судовий збір у розмірі 668,41 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 508,70 грн.
В іншій частині рішення Київського районного суду м Полтави від 08 грудня 2025 року не оскаржувалося та не переглядалося.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 квітня 2026 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов