учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною адвоката Цокало Тетяни Михайлівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2025 року у складі судді Забуранного Р. А. і
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовної заяви
В червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі ТОВ «ФК «Ейс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором № 810812670 від 11.07.2021 у розмірі 49 370,18 грн, судовий збір у розмірі 2 422,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 11.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 810812670 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти зі сплатою процентів.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 810812670 від 11 липня 2021 року.
В подальшому згідно додаткових угод від 28.11.2019 № 19, від 31.12.2020 № 26, від 31.12.2021 № 27, від 31.12.2022 № 31, від 31.12.2023 № 32 строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2024.
23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 23/0220-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 810812670 від 11 липня 2021 року.
29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 49 370,18 гривень, що складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту 13 900,60 грн, заборгованість по несплаченим за відсотків за користування кредитом 35 469,58 грн.
Оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2025 року позов ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 810812670 від 11.07.2021 в розмірі 49 370 грн 18 коп, витрати на правничу професійну допомогу у розмірі 4 000 грн та судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп, а всього стягнуто 55 792 грн 58 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що до ТОВ «ФК «Ейс» перейшли всі права первісного кредитора у зобов`язаннях за кредитним договором № 810812670 від 11.07.2021.
На підставі викладеного, оскільки відповідач належним чином не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором № 810812670 від 11.07.2021, суд першої інстанції вважав, що наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Цокало Т. М., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 19 травня 2025 року змінити в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 810812670 від 11.07.2021, шляхом зменшення процентів за користування кредитом, які підлягають до стягнення, з 35 469,58 грн до 7 140 грн, зменшити загальний розмір заборгованості з 49 371,18 грн до 21 140 грн та здійснити розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час розгляду справи були допущені порушення норми матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції необґрунтовано прийняв рішення при задоволенні позову повністю, оскільки неправильно установив обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки, що призвело до неправильного визначення, відповідно до встановлених судом, обставин, правовідносин тощо.
Кредитний договір не було досліджено судом першої інстанції та не йому надано належну правову оцінку його умовам.
Оскільки кредитним договором № 810812670 від 11 липня 2021 року визначений строк його дії, який становить 30 днів з 11 липня 2021 року, саме протягом даного строку позивач ТОВ «ФК «Ейс» мало право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки, які, з урахуванням невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором у встановлений ним строк та положень п. 1.9.3 цього договору, становлять 1,70%.
З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 21 140 грн, з яких: 14 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 7 140 грн заборгованість за процентами.
Відзив на апеляційну скаргу
Від ТОВ «ФК «Ейс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2025 року залишити без змін.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову становить 49 370,18 грн, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (на 01.01.2025 становило 90 840 грн, станом на 01.01.2026 становить 98 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 11.07.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 810812670 від 11.07.2021.
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір ОСОБА_1 підписала за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5G38R.
Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував ОСОБА_1 , шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 14 000 грн 11.07.2021 на її банківську карту № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказала у Заявці при укладенні кредитного договору.
11.07.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів згідно договору № 810812670 від 11.07.2021 безготівковим зарахуванням на платіжну картку відповідача № 5375-41ХХ-ХХХХ-5217.
Всупереч умов Договору № 810812670 від 11.07.2021 відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, що створило заборгованість у розмірі 49 370,18 грн, яка складається з наступного:
13 900,60 грн - заборгованість по тілу кредиту;
35 469,58 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 29.05.2025-05.06.2025.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, термін якого неодноразово продовжувався додатковими угодами, згідно умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за умовами кредитного договору № 810812670.
23.02.2024 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 23/0220-01 відповідно до умов якого клієнт відступив фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
29.05.2025 ТОВ «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 29/05/25-Е, згідно умов якого, позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за умовами кредитного договору.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтями 525та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, виходячи з приписів Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. ч. 1-3 ст. 207 ЦК України).
У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується, що 11.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 810812670, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалось надати відповідачу кредит на суму 14 000 грн у формі кредитного ліміту на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику (а. с. 15-16).
Договір кредитної лінії № 810812670 від 11.07.2022 підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Згідно платіжного доручення № c24d8c3b-c74b-4fab-8c17-3209e7f8cdbf від 11.07.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 на картку з № НОМЕР_2 хх-хххх-5217 кошти в розмірі 14 000 грн, згідно кредитного договору № 810812670 від 11.07.2021 (а. с. 10).
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (а. с. 36-38).
У подальшому згідно додаткових угод від 28.11.2019 № 19, від 31.12.2020 № 26, від 31.12.2021 № 27, від 31.12.2022 № 31, від 31.12.2023 № 32 строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2024 (а. с. 38-40).
14.09.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали реєстр прав вимоги № 151 про передачу, зокрема, права вимоги за кредитним договором № 810812670 від 11.07.2021 (а. с. 34-35).
23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалось відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язалось їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором (а. с. 31-33).
23.02.2024 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали реєстр прав вимоги № 1 про передачу, зокрема, права вимоги за договором № 810812670 від 11.07.2021 (а. с. 29-30).
29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 29/05/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язалось відступити ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» зобов`язалось їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату на умовах, визначених цим договором (а. с. 26-28).
29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» підписали реєстр прав вимоги про передачу, зокрема, права вимоги за договором № 810812670 від 11.07.2021 (а. с. 25-26).
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
З аналізу наданих сторонами доказів вбачається, що між відповідачем з однієї сторони та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладеного між ними договору в електронній формі.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за договором та здійснило переказ грошових коштів відповідачу на суму 14 000 грн.
Даних про те, що позичальником були повернуті кошти за вказаними договором, матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ «ФК «Ейс» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по договором, ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання його електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору не виконала своїх зобов`язань щодо повернення коштів та сплати відсотків.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Таким чином, позивач ТОВ «ФК «Ейс», як правонаступник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
У межах строку кредитування щодо якого домовились сторони, а саме 30 днів, тобто до 10.08.2021 відповідач мала, зокрема, повернути позивачеві кредит і сплатити проценти.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 810812670 від 11.07.2021 вбачається, що кредитором нараховувались відсотки поза межами строку кредиту, встановленого договором, який становить 30 днів (а. с. 19-20), а тому, враховуючи, що позичальником в рахунок погашення боргу за тілом кредиту було сплачено 99,40 грн та в рахунок погашення боргу за процентами було сплачено 75,60 грн, заборгованість за договором станом на кінець строку дії договору становить 16 093 грн, (13 900,6 грн (14 000-99,4) сума основного боргу, 2 192,4 грн (14 000*0,54 %*30-75,6) проценти).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про безпідставність нарахування банком відсотків поза межами строку кредитування знайшли своє підтвердження, а тому з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» підлягає стягненню 16 093 грн заборгованості за кредитним договором № 810812670 від 11.07.2021.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції, розглядаючи позов ТОВ «ФК «Ейс» неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню на користь позивача з позичальника.
Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга адвоката Цокало Т. М., яка представляє інтереси ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2025 року зміні та стягненні з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованості за кредитним договором № 810812670 від 11.07.2021 в розмірі 16 093 грн.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 32,6 % від ціни позову (16 093*100/49 370,18) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» підлягає стягненню 789,7 грн (2 422,4*32,6 %) судового збору сплаченого позивачем за подання позовної заяви.
Крім того, враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, в порядку розподілу судових витрат із ТОВ «ФК «Ейс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2 077,7 грн судового збору, сплаченого відповідачем при поданні апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач просив стягнути на свою користь 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження розміру витрат ТОВ «ФК «Ейс» було надано копію Договору правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025, копію Додаткової угоди № 25770713994 від 30.05.2025 до Договору правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025, копію Акту прийому-передачі наданих послуг, копію свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію довіреності адвоката (а. с. 17-18).
Клопотань щодо зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції матеріали справи не містять.
Таким чином в порядку розподілу судових витрат під час розгляду справи судом першої інстанції пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 32,6 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 282 грн (7 000*32,6 %) витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «ФК «Ейс» під час розгляду справи судом першої інстанції.
Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції у відзиві на позовну заяву, відповідач просив стягнути на свою користь 9 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження розміру витрат представником відповідача було надано копію ордера серії ВІ № 1322034 від 30.07.2025, копію договору № 1334 про надання правничої допомоги від 29.07.2025, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2424 від 2018 року, копію квитанції № 1334 від 29.07.2025 про сплату гонорару адвокату Цокало Т. М., детальний опис робіт (наданих послуг) від 04.08.2025 (а. с. 68-71, 94-100).
Клопотань щодо зменшення заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції матеріали справи не містять.
Таким чином в порядку розподілу судових витрат під час розгляду справи судом першої інстанції пропорційно до відмови в задоволенні позовних вимог, що становить 67,4 % від ціни позову, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 6 066 грн (9 000*67,4 %) витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції.
Також, в апеляційній скарзі представник відповідача просила стягнути з ТОВ «ФК «Ейс» на користь ОСОБА_1 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
На підтвердження розміру витрат представником відповідача було надано копію ордера серії ВІ № 1347809 від 07.11.2025, копію договору № 1334 про надання правничої допомоги від 29.07.2025, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2424 від 2018 року, копію квитанції № 1334-2 від 04.11.2025 про сплату гонорару адвокату Цокало Т. М., детальний опис робіт (наданих послуг) від 07.11.2025 (а. с.133-138).
Клопотань щодо зменшення заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції матеріали справи не містять.
Таким чином, враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, в порядку розподілу судових витрат під час розгляду справи судом апеляційної інстанції з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених Майдебурою Н. В. під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Остаточно, шляхом проведення взаємозаліку, з ТОВ «ФК «Ейс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 288 грн (2 077,7- 789,7) судового збору та 8 784 грн (6 066+5 000-2 282) витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу адвоката Цокало Тетяни Михайлівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2025 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 810812670 від 11.07.2021 в розмірі 16 093 (шістнадцять тисяч дев`яносто три) грн, з яких 13 900 грн 60 коп сума основного боргу, 2 192 грн 40 коп проценти.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 1 288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн судового збору та 8 784 (вісім тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник