розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Цокало ТетяноюМихайлівною,
на рішення Сумського районного суду Сумської області від 07 серпня 2024 року у складі судді Степаненка О.А., ухваленого в м. Суми,
в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Є гроші ком», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитпромінвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «ТОП1», про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2024 року ТОВ «ФК «Преміум Актив» звернулося до суду з вказаним позовом, свої вимоги мотивувало тим, що 11 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» та ОСОБА_1 було укладено договір позики «Потужний» №3249407004-3083636, відповідно до якого остання отримала у кредит грошові кошти у сумі 20000 грн 00 коп. шляхом перерахування на банківську картку відповідачки НОМЕР_1 з строком повернення до 25 жовтня 2023 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 0,20% в день від суми позики, що за календарний рік становить 73% річних.
Відповідачка умови договору позики не виконала, грошові кошти в строк не повернула зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість.
01 лютого 2024 року ТОВ «ФК «Преміум Актив» набуло право вимоги за укладеним договором позики №3249407004-3083636 від 11 жовтня 2023 року між відповідачем та ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» на підставі договору факторингу №2024-02-1П від 01 лютого 2024 року між ТОВ «ФК «Преміум Актив» та ТОВ "Кредитпромінвест" на загальну суму заборгованості в розмірі 74528 грн 70 коп., яка складається з: 11846 грн 75 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 600 грн 00 коп. - борг відсотків за правомірне користування коштами; 62081 грн 95 коп. - борг послуг, які позивач просив стягнути з відповідачки, а також судовий збір та 5000 гривень витрат на правову допомогу, на свою користь.
Рішенням Сумського районного суду від 07 серпня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Преміум Актив» 74528 грн 70 коп. заборгованості за договором позики «Потужний» №3249407004-3083636 від 11 жовтня 2023 року, а також 2422 грн 40 коп. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору в доход держави та 5000 грн витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Цокало Т.М., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду змінити, зменшивши присуджений до стягнення розмір заборгованості за договором позики з 74528 грн 70 коп. до 12446 грн 75 коп., яка складається з 11846 грн 75 коп. заборгованість за тілом кредиту, 600 грн 00 коп. відсотки за правомірне користування коштами, зменшити судовий збір з 2422 грн 40 коп. до 404 грн 54 коп., зменшити розмір правничої допомоги з 5000 грн 00 коп. до 835 грн 00 коп.
Доводи апеляційної скарги мотивувала тим, що у договорі позики не конкретизовано та не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з використанням позики та обслуговуванням заборгованості та за які первісним кредитором встановлена щомісячна комісія, а тому положення пункту 2.4.2 договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за використання позики є нікчемним відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а відтак вимоги позивача про стягнення 62081 грн 95 коп. боргу послуг (комісії) задоволенню не підлягає. Зазначає, що наведені доводи узгоджуються з правовою позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21, від 14 вересня 2022 року у справі №755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі №168/349/20, від 16 листопада 2022 року у справі №755/9486/21.
ТОВ «ПреміумАктив» подановідзив наапеляційну скаргу,в якому,посилаючись нате,що заявникомапеляційної скаргине наведеноаргументів щодонеправомірності нарахуваннякомісії,узгодженої умовамиукладеного договорупозики,просить рішеннясуду залишитибез змін,а доводиапеляційної скаргизалишити беззадоволення.Також,вказує нате,що заявленийвідповідачем достягнення розмірвитрат напрофесійну правничудопомогу є завищеним, непропорційним до предмету спору та таким, що не відповідає складності справи.
Рішення Сумського районного суду від 07 серпня 2024 року в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 11846 грн 75 коп. та відсотків за правомірне користування коштами в сумі 600 грн 00 коп. сторонами не оскаржується, а тому, відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» та ОСОБА_1 було укладено договір позики «Потужний» №3249407004-3083636 в електронній формі ( а.с. 11-22), відповідно до якого остання отримала у кредит грошові кошти у сумі 20000 грн 00 коп. шляхом перерахування на банківську картку відповідачки НОМЕР_1 з строком повернення до 25 жовтня 2023 року включно (п.2.1.п.2.2. договору позики).
Згідно п. 2.3 за користування позикою позичальник сплачує проценти за користування коштами за фіксованою процентною ставкою - розмір процентів за користування коштами складає 0,20% від суми позики, що за календарний рік становить 73% річних. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за позикою. Нарахування процентів здійснюється щоденно протягом строку кредитування. День надання та повернення позики враховується при нарахуванні процентів.
За змістом пункту 2.4. договору позичальник сплачує наступні комісії, пов`язані з укладенням і обслуговуванням цього договору:
- одноразова комісія за видачу позики у розмірі 2,50%, але не менше 100 грн 00 коп. від суми позики, яка нараховується одноразово та підлягає сплаті в момент надання позики шляхом її утримання позикодавцем із суми позики, та стягується за оформлення цього договору (п.п. 2.4.1);
- комісія за використання позики, яка складає 4,2% від суми позики та нараховується щоденно за супроводження договору, надання цілодобової підтримки позичальнику з приводу виконання умов договору, обслуговування заборгованості (за наявності). При цьому, з першого дня надання позики (день перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до закінчення строку згідно п. 2.2. цього договору, позичальнику здійснюється нарахування пільгової комісії за використання позики 3% від суми позики щоденно. Якщо позичальником буд порушено строки виконання зобов`язань згідно даного договору, в перший день прострочення позикодавець проводить перерахунок комісії за використання за весь строк кредитування до рівня базового розміру комісії за використання та продовжує нараховувати базову комісію за використання за кожен день користування позикою понад строк кредитування. Нарахування і сплата комісії за використання проводиться на залишок заборгованості за позикою. Нарахування комісії за використання здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку кількості календарних днів у році, нарахування починається з дня надання позики (включно). Нарахування повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення позики в повному обсязі. День повернення позики враховується при нарахуванні комісії за використання (п.п. 2.4.2.);
- комісія за реєстрацію позичальника через систему віддаленої ідентифікації ВаnкID у розмірі 32 грн 00 коп., яка нараховується у разі реєстрації позичальника в особистому кабінеті з використанням системи ВаnкID Національного банку України за отримання позикодавцем доступу до персональних даних позичальника (п.п. 2.4.3.);
- комісія за обслуговування особистого кабінету позичальника у розмірі 0 грн. 00 коп. за тиждень, яка нараховується щотижнево з наступного дня за днем отримання позики з метою забезпечення позикодавцем цілодобового доступу до особистого кабінету позичальника та підтримання його в актуальному стані (п.п. 2.4.4.);
- комісія за смс-інформування позичальника про поточний стан нарахувань за позикою у розмірі 00 грн за отримання кожного смс-повідомлення, яка нараховується щотижнево, починаючи з 7-го дня користування позикою (п.п. 2.4.5.);
- комісія за програмою лояльності, яка нараховується разово у сумі 0 грн за застосування позикодавцем промокоду з метою встановлення для позичальника більш вигідних умов кредитування згідно п.2.4.2.1. цього договору (п.п. 2.4.6.);
Пунктом п. 2.6. договору визначено, що орієнтовна загальна вартість позики складається із розміру суми позики, тобто суми коштів, яка надана позичальнику згідно п.2.1. цього договору та загальних витрат за договором, тобто витрати позичальника, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням суми позики, включаючи проценти за користування, комісії та супровідні послуги, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням суми позики, які сплачуються позичальником згідно умов цього договору, та становить 23350 грн 00 коп.
01 листопада 2023 року між ТОВ «ФК «Топ 1» та ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №2023-11-1Т, за умовами якого останнє передав за плату ТОВ «ФК «Топ 1» право вимоги за грошовими зобов`язаннями, зокрема і за договором №3249407004-3083636 від 11 жовтня 2023 року, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 56-59).
07 грудня 2023 року за договором надання фінансових послуг факторингу №2023-12-2Т ТОВ «ФК «Топ 1» відступило право вимоги, в тому числі до ОСОБА_1 за зобов`язаннями за договором №3249407004-3083636 від 11 жовтня 2023 року, ТОВ «Кредитпромінвест» (а.с. 60-62).
У подальшому, 01 лютого 2024 року між ТОВ «ФК «Преміум Актив» та ТОВ «Кредитпромінвест» укладено договір про надання фінансових послуг з факторингу №2024-02-1П, за умовами якого ТОВ «ФК «Преміум Актив» набуло право вимоги за договором №3249407004-3083636 від 11 жовтня 2023 року, укладеним з ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості в розмірі 74528 грн 70 коп., яка складається з: 11846 грн 75 коп. - заборгованість за тілом; 600 грн 00 коп. - борг відсотків за правомірне користування коштами; 62081 грн 95 коп. - борг послуг (а.с. 20-22).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №3249407004-3083636 від 11 жовтня 2023 року, проведеним ТОВ «Кредитпромінвест» за період з 07 грудня 2023 року до 01 лютого 2024 року вбачається, що заборгованість становить 74528 грн 70 коп., з яких 11846 грн 75 коп. заборгованість по тілу кредиту, 600 грн 00 коп. за відсотками за правомірне користування коштами, 62581 грн 95 коп. борг за послугою (а.с. 33).
Ухвалюючи рішення в оскарженій частині, суд першої інстанції виходив з того, що борг послуг є передбаченою умовами укладеного між ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» та ОСОБА_1 договору позики комісією, розмір заборгованості за цим платежем підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.
У відповідності до положень ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч.1 ст. 1048 ЦК України,позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно п. 1) ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК Українипередбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Згідно з ч. 1ст. 1082 ЦК Україниборжник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно дост. 517 ЦК Українипервісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідач, у доводах апеляційної скарги не спростовує факт укладення 11 жовтня 2023 року договору позики «Потужний» та отримання кредитних коштів в сумі 20000 грн на умовах, зазначених в цьому договорі.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про нікчемність умов договору в частині комісії, та відсутність підстав для стягнення нарахованого боргу за послуги в сумі 62081 грн 95 коп.
Встановлено, що відповідачці за укладеним між нею та ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» договором позики надано саме споживчий кредит, тому спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про споживче кредитування».
Як уже зазначалося, підпунктом 2.4.2 договору позики визначено, що комісія за використання позики, яка складає 4,2% від суми позики та нараховується щоденно за супроводження договору, надання цілодобової підтримки позичальнику з приводу виконання умов договору, обслуговування заборгованості (за наявності). При цьому, з першого дня надання позики (день перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до закінчення строку згідно п. 2.2. цього договору, позичальнику здійснюється нарахування пільгової комісії за використання позики 3% від суми позики щоденно.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частиначетвертастатті263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що: "відповідно до частинидругоїстатті215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:
"31.14.10 червня 2017 року набув чинностіЗакон України "Про споживче кредитування", у зв`язку з чим уЗаконі України "Про захист прав споживачів"текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України "Про споживче кредитування".
31.15.Положення частин першої, другої, п`ятої статті18 Закону України "Про захист прав споживачів"з набуттям чинностіЗакону України "Про споживче кредитування"залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму діїЗакону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положеньЗакону України "Про споживче кредитування".
31.16.Відповідно до пункту 4 частинипершоїстатті1 Закону України "Про споживче кредитування"загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом,комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
31.17.Відповідно до частинидругоїстатті8 Закону України "Про споживче кредитування"до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема,комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
31.18.Таким чином,Законом України "Про споживче кредитування"безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
31.19.На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частинипершоїстатті1та частинидругоїстатті8 Закону України "Про споживче кредитування"Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".
31.20.Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредитбанк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредитуу вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом,вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності)за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
31.22.Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом,комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
31.23.Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимогЗакону України "Про споживче кредитування"та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
31.25.У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
31.29.З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України "Про споживче кредитування"(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України "Про споживче кредитування".
32.8.Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Ідея Банк", щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
33.5.Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.»
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що :
"згідно з частиною п`ятою статті12 Закону України "Про споживче кредитування"умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України "Про споживче кредитування"щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України "Про споживче кредитування".
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинамипершоютадругоюстатті11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України "Про споживче кредитування".
Повторно дослідивши зміст укладеного між відповідачем та ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» договору позики, колегією суддів встановлено, що в цьому договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з супроводженням договору, наданням цілодобової підтримки позикодавця та обслуговуванням заборгованості, що надаються відповідачці та за які товариством встановлена щоденна комісія, а ТОВ «ФК «Преміум Актив» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щоденно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування";
Таким чином, враховуючи те, що положення договору щодо обов`язку позичальника щоденно сплачувати плату за супроводження договору, надання цілодобової підтримки позикодавця та обслуговування заборгованості є нікчемними, а тому позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 62081 грн 95 коп. необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Також, колегія суддів звертає увагу і на те, що позивачем не було надано розрахунку заборгованості за договором позики за період з 11 жовтня 2023 року (дати укладення договору позики) до 07 грудня 2023 року, що унеможливлю перевірку правильність обрахування заявлених до стягнення сум боргу відповідача.
Отже, зважаючи на вищезазначене, рішення суду першої інстанції на підставі п. 3), 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача боргу за послуги в сумі 62081 грн 95 коп. з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні в цій частині вимог.
Крім того, відповідно до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України, належить змінити рішення в частині розподілу між сторонами судових витрат. Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з відповідачки на користь позивача належить стягнути 404 грн 56 коп. судового збору та 835 грн 06 коп. витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.
Також, підлягають розподілу між сторонами і понесені відповідачем судові витрати.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанцій надавалася професійна правнича допомога адвокатом Цокало Т.М. на підставі договору про надання правничої допомоги від 28 квітня 2024 року (а.с. 75-77).
Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) та акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 28 квітня 2024 року, ОСОБА_1 на виконання вказаного договору адвокатом були надані наступні послуги: надання усної консультації, розмір гонорару становить 1500 грн 00 коп.; ознайомлення з матеріалами позовної заяви по справі №587/975/24, розмір гонорару становить 1000 грн 00 коп.; підготовка та написання заяв по суті відзиву по справі, гонорар становить 6500 грн 00 коп., а загальний розмір гонорару становить 9000 грн 00 коп. (а.с.73).
Згідно з актом приймання-передачі надання правничої допомоги №2 до договору, складеного 17 листопада 2024 року, адвокатом було підготовлена та написана апеляційна скарга на рішення Сумського районного суду Сумської області, гонорар фіксований розмір 4000 грн 00 коп. (а.с. 197, на звороті).
На переконання колегії суддів, понесені відповідачем в суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн 00 коп., не є співмірним з ступенем складності судової справи, часом, витраченим адвокатом на надання правничої допомоги, а тому ці витрати, що підлягають розподілу між сторонами підлягає зменшенню до 5000 грн.
Зважаючи на позицію сторони відповідачки в суді першої інстанції, яка заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, пропорційно до частки вимог у задоволенні яких товариству було відмовлено, з позивача на користь відповідачки належить стягнути 4164 грн 97 коп., понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Натомість колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача про неспівмірність понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн 00 коп. ступню складності справи та не вбачає підстав для зменшення розміру цих витрат.
Зважаючи на задоволення вимог апеляційної скарги відповідача, з позивача належить стягнути відповідачу 3633 грн 60 коп. судового збору та 4000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, що були понесені відповідачем під час апеляційного перегляду рішення суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК Українисудове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Цокало ТетяноюМихайлівною, задовольнити.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 07 серпня 2024 року скасувати в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за послуги в сумі 62081 грн 95 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 07 серпня 2024 року змінити в частині розподілу між сторонами судових витрат.
Викласти другий абзац резолютивної частини рішення Сумського районного суду Сумської області від 07 серпня 2024 року в наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Преміум Актив» (код ЄДРПОУ 41797188) заборгованість за Договором позики «Потужний» №3249407004-3083636 від 11 жовтня 2023 року в сумі 12446 гривень 75 копійок, з яких 11846 гривень 75 копійок заборгованості за тілом кредиту та 600 гривень 00 копійок заборгованості за відсотками, а також 404 гривні 56 копійок судових витрат, пов`язаних з сплатою судового збору та 835 гривень 06 копійок витрат на правову допомогу.»
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» на користь ОСОБА_1 3633 гривні 60 копійок судового збору та 4000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час апеляційного перегляду рішення суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
Ю. О. Філонова