розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Представник позивача АТ «СЕНС БАНК» - Мужик Н.Т. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.01.2022 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування споживчого кредиту №501415774. Відповідно до умов кредитного договору, Банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в поряду та на умовах, що визначені Кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші, передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору, останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед Банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від Банку інформації. Позивач вказує, що свої зобов`язання за договором щодо надання позичальнику кредиту виконав в повному обсязі. Однак, відповідачка свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого, має заборгованість в розмірі 173262,28 грн., з яких: 98 013,97 грн. заборгованість по тілу кредиту, 36248,31 грн. заборгованість по відсотках, 39 000,00 грн. заборгованість по комісії. 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року. В зв`язку з чим, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ«СЕНС БАНК»заборгованість за кредитним договором №501415774 в розмірі 173262,28 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Представник відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надіслала до суду відзив на позовну заяву, яким позов визнала частково в розмірі 120987,03 грн., яка складається з: 98013,97 грн. (заборгованість по тілу кредиту) + 34518,59 грн. (заборгованість по відсотках) 11545,53 грн. (сплачений розмір). Не визнає нарахування заборгованості по комісії в сумі 39000,00 грн., так як вважає нікчемним пункт 1 (б) кредитного договору №501415774 від 06.01.2022 р. щодо встановлення комісійної винагороди, а саме, за обслуговування (управління) кредиту в розмірі 1,95 % від суми кредиту, зазначеної в оферті. Також вважає нікчемними умови п. 1 (б) цього кредитного договору щодо щомісячних внесків, наведених в графіку платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг (стовпчик 8. Розрахунково-касове обслуговування). В зв`язку з чим, просить прийняти від ОСОБА_1 заяву про визнання позову Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором №501415774 від 06.01.2022 р. в загальному розмірі 120987,03 грн., в інший частині позову Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про стягнення заборгованості відмовити за безпідставністю; здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог; стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 всі понесені судові витрати.
В судове засідання сторони не з`явилися, надіславши до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Представник позивача Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» Рудницький Ю.І. позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить позов задовольнити частково в загальному розмірі 120987,03 грн., в інший частині позову Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про стягнення заборгованості відмовити за безпідставністю; здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог; стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 всі понесені судові витрати.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтями12,13 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимогстатей 76-79 ЦПК Українидоказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як знаходить своє підтвердження матеріалами справи, 06 січня 2022 року ОСОБА_1 підписала Оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501415774. Відповідно до даної оферти ОСОБА_1 просила АТ «Альфа-Банк» надати їй кредит типу «Кредит готівкою» в сумі 100000,00 гривень на строк 36 місяців із датою його повернення 06.01.2025. Річна процентна ставка становить 21,99%, за обслуговування кредиту встановлено 1,95% від суми кредиту, зазначеної в Оферті без ПДВ (а.с.16-17).
Вказані вище умови кредитування були доведені до відома позичальника перед укладенням договору, про що свідчить паспорт споживчого кредиту від 06.01.2022, в якому також міститься підпис відповідачки (а.с.21-зворотній бік а.с.22).
Крім того, ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» підписали Додаток №1 до Угоди про надання кредиту №501415774 від 06.01.2022, який встановлює графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супровідних послуг (а.с.17 зворотній бік а.с.18).
Зазначеним графіком також встановлено комісію за розрахунково-касове обслуговування по 1950,00 грн. щомісячно.
Крім того, сторонами погоджена анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до Договору (а.с.19-21).
06.01.2022відповідачкою ОСОБА_1 була підписанаЗаява (акцепт)№248.501415774.111 про прийняття пропозиції укласти договір страхування (а.с.22-зворотній бік а.с.23).
30 листопада 2022 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну найменування позивача з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». 01.12.2022 відбулася державна реєстрація зміни найменування банку з АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк» (а.с.27-40).
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За правилами ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1ст. 638 ЦК України унормовано, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, як це закріплено положеннями ст. 1055 ЦК України).
Правилами ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов`язання перед відповідачем банк виконав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
За правилами частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Правилами статті 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Як встановлено судом, 06 січня 2022 року ОСОБА_1 отримала від позивача кредит в сумі 100000,00 гривень.
На підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами відповідачкою, позивачем до позовної заяви долучено меморіальний ордер №837987892 від 06.01.2022 про надання кредиту ОСОБА_1 в сумі 100000,00 гривень (а.с.14).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, у ОСОБА_1 станом на 12.10.2023 року утворилася заборгованість за кредитним договором №501415774 від 06.01.2022 в сумі 173262,28 грн., з яких: 98 013,97 грн. заборгованість по тілу кредиту, 36248,31 грн. заборгованість по відсотках, 39 000,00 грн. заборгованість по комісії (а.с. 26).
Суд вважає доведеним, що відповідачкою дійсно були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів, що призвело до наявності заборгованості за кредитним договором №501415774 від 06.01.2022 року.
Однак, суд не погоджується з даним розрахунком заборгованості виходячи з наступного.
З наданої позивачем виписки по картковому рахунку за період з 06.01.2022 по 12.10.2023 вбачається, що позичальник ОСОБА_1 отримала кредитні кошти та частково виконувала свої зобов`язання щодо повернення позики та сплати інших необхідних платежів (а.с. 15-17).
Виписка з банківського рахунку - це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів та має статус первинного документу, який містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом МЮУ від 12.04.2012 р. № 578/5.
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Відповідний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.05.2021р. у справі № 554/4300/16-ц.
Доказом фактів: встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок, користування відповідачем кредитними коштами є виписка по рахунку, яка є належним доказом надання кредитних коштів. Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20.10.2020р. у справі №456/3643/17.
Так, згідно виписки по картковому рахунку за період з 06.01.2022 по 12.10.2023, в рахунок погашення кредиту за кредитним договором №501415774 від 06.01.2022 відповідачкою було сплачено: 06.02.2022 року 5777,00 грн. та 07.02.2022 року 1986,03 грн., а всього на загальну суму 7763,03 грн. Отже, загальна сума заборгованості за тілом кредиту становить: 100000,00 грн. 7763,03 грн. = 92236,97 грн.
Крім того,в рахунокпогашення процентівза кредитним договором №501415774 від 06.01.2022 відповідачкою було сплачено: 07.02.2022 року 1832,50 грн., 07.03.2022 року 8,47 грн., 07.04.2022 року 8,47 грн., 06.05.2022 року 8,47 грн., а всього на загальну суму 1857,91 грн. Отже, загальна сума заборгованості за відсотками за користування кредитом становить: 38089,28 грн. 1857,91 грн. = 36231,37 грн.
Водночас, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості з комісії в сумі 39000,00 гривень, то суд зважає на таке.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені в п. 1 б) кредитного договору №501415774 від 06.01.2022 умови щодо обов`язку позичальника сплачувати комісійну винагороду за обслуговування (управління) кредиту в розмірі 1,95% від суми кредиту, є нікчемними.
Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами ч. 3 ст. 55 вказаного Закону.
Як унормовано положеннями ч.3 ст.13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Правилами ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що послуга з надання споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.
Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.
З огляду на вказане вище, положення кредитного договору №501415774 від 06.01.2022 про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за обслуговування (управління) кредиту у розмірі 1,95 % від суми виданого кредиту (пункт 1 б) Договору) суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.
За таких обставин, банком без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 39000,00 гривень, а відтак, позовні вимоги АТ «Сенс Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.
Як вбачається з виписки по картковому рахунку за період з 06.01.2022 по 12.10.2023, наданої банком до позовної заяви, ОСОБА_1 було сплачено 07.02.2022 в рахунок комісії за обслуговування кредиту суму в розмірі 1950,00 гривень.
Оскільки суд дійшов висновку про нікчемність положення кредитного договору №501415774 від 06.01.2022 про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за обслуговування (управління) кредиту у розмірі 1,95 % від суми виданого кредиту (пункт 1 б) Договору), суд вважає за можливе суму в розмірі 1950,00 гривень, сплачену відповідачкою в рахунок комісії, зарахувати в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, в зв`язку з чим, суму за тілом кредиту, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , зменшити до 90286,97 гривень (92236,97-1950,00 = 90286,97).
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 501415774 від 06.01.2022 року становить 126518,34 гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 90286,97 гривень та заборгованості за відсотками в сумі 36231,37 грн.
Крім того, згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання: як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, в зв`язку з частковим задоволенням позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки 2211,08 грн. сплаченого позивачем судового збору (126518,34/173262,28х3028,00 = 2211,08).
Щодо стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Пункт 1 ч.3 ст.133 ЦПК передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В обґрунтування витрат на правничу допомогу відповідачкою було надано договір №959 про надання правничої допомоги від 10.05.2024 року, ордер про надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1217613 від 14.05.2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг), квитанцію №959 від 10.05.2024 року, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги №1 до Договору №959 про надання правничої допомоги від 10.05.2024 року.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 року у справі № 686/5064/20.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19 аналізувалися аналогічні положення ЦПК України та суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.08.2021 року у справі №369/9099/18.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності, суд враховує фактичний обсяг виконаної роботи та її складність, предмет та ціну позову, часткове задоволення позову та вважає розумно обґрунтованими витрати на правову допомогу у сумі 4500,00 грн., які підлягають стягненню з позивача на користь відповідачки у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
На підставі ст.525,526,530,611,1054,1055,1050 ЦК України, керуючись ст.3,12,76,78, ч.3 ст.211,223ст.263-265,280-285 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором №501415774 від 06.01.2022 року у розмірі 126518,34 грн. (сто двадцять шість тисяч п`ятсот вісімнадцять гривень тридцять чотири копійки), яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 90286,97 грн. та заборгованості по відсотках в сумі 36231,37 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код ЄДРПОУ 23494714) суму сплаченого судового збору в розмірі 2211,08 грн. (дві тисячі двісті одинадцять гривень вісім копійок).
Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.С. Степанова
05.08.2024