в с т а н о в и в :
адвокат Кшуташвілі В.О. в інтересах ТОВ «ФК «Преміум Актив», звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просила суд стягнути з відповідачки заборгованість за договором позики «ТОП Лайт» №3567707227-028308 від 15.09.2023 у розмірі 43683 грн. 99 коп., яка складається з 5947 грн. 20 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1299 грн. 90 коп. - відсотки за користування коштами, 36436 грн. 89 коп. - борг послуг. Просила стягнути заборгованість, витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп., а також сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Позов мотивує тим, що 15.09.2023 між ТОВ «ФК «ТОП1» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «ФК «ТОП1», в рамках якої реалізуються технологічні обробки з використанням технічних і програмних засобів і, які у процесі обробки інформації діють, як єдине ціле, було укладено договір позики «ТОП Лайт» №3567707227-028308, на виконання якого ОСОБА_1 , шляхом перерахування на її банківську карту № НОМЕР_1 , отримала в кредит грошові кошти в сумі 17700 грн. 00 коп., зі строком повернення до 14.10.2023 включно.
Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання сплачувати проценти за користування коштами за фіксованою процентною ставкою, зокрема розмір процентів за користування коштами складає 0,20% від суми позики, що за календарний рік становить 73%. Проценти за Договором нараховуються щоденно, включаючи дату отримання та повернення позики, в межах строку кредитування, визначеного п. 2.2. Договору.
Вказує, що ТОВ «ФК «ТОП1» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідачка свої обов`язки не виконала, через що у неї перед Кредитором виникла заборгованість, яка станом на 01.02.2024 становить 43683 грн. 99 коп. та складається з 5947 грн. 20 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1299 грн. 90 коп. - відсотки за користування коштами, 36436 грн. 89 коп. - борг послуг.
01.02.2024між ТОВ«ФК «ТОП1»та ТОВ«ФК «ПреміумАктив» укладенодоговір пронадання фінансовихпослуг факторингу№2021-02-1Т,згідно умовякого ТОВ«ФК «ТОП1»відступило ТОВ«ФК «ПреміумАктив» заплату,а ТОВ«ФК «ПреміумАктив» прийнялоправо грошовоївимоги доборжників,що належатьТОВ «ФК«ТОП1»і сталоновими договорами,укладеними міжТОВ «ФК«ТОП1»та Боржниками,в томучислі задоговором позики «ТОП Лайт» №3567707227-028308, укладеним з ОСОБА_1 в сумі 43683 грн. 99 коп.
Після відступлення ТОВ «ФК «ТОП1» права грошової вимоги до ОСОБА_1 , остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Преміум Актив», ні на рахунки попереднього Кредитора. Просила позов задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 у відповіді на відзив від 07.05.2024 вимоги підтримала, покликаючись на мотиви, викладені у позовній заяві, крім цього зазначала, що борг послуг, на незрозумілість походження якого у відзиві від 06.05.2024 покликається представник відповідачки ОСОБА_3 , є комісіями, про які зазначено в умовах договору позики «ТОП Лайт» №3567707227-028308 від 15.09.2023, що жодних пені чи штрафу за порушення виконання грошового зобов`язання відповідачці не нараховано, інше. Просила позов задовольнити, заперечень щодо розгляду справи за її відсутності не висловила.
Представник відповідачки ОСОБА_3 у відзиві від 06.05.2024 позов заперечила, мотивуючи в основному тим, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження отримання відповідачкою кредитних коштів на суму 17700 грн. 00 коп. від первісного Кредитора, як і не зазначено, що саме входить в зміст поняття «борг послуг», згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем, що відповідач має підстави вважати, що це нарахована неустойка за порушення виконання грошового зобов`язання, стягнення якої згідно п. 18 Прикінцевих положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану - заборонено, інше. В судове засідання відповідачка та її представник не з`явились, остання у заяві від 17.06.2024 просила про розгляд справи за їх відсутності.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 15.09.2023 між ТОВ «ФК «ТОП1» та ОСОБА_1 укладено договір позики «ТОП Лайт» №3567707227-028308, який підписано електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що надісланий на номер її мобільного телефону (а.с. 12-18).
01.02.2024, між ТОВ «ФК «ТОП1» та ТОВ « ФК «Преміум Актив» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №2024-02-1Т, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ТОП1» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики «ТОП Лайт» №3567707227-028308 від 15.09.2023 відступило ТОВ «ФК «Преміум Актив» (а.с. 20-22).
Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи договір позики «ТОП Лайт» №3567707227-028308, укладений 15.09.2023 між ТОВ «ФК «ТОП1» та ОСОБА_1 - укладений в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Без ознайомлення з Правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.
За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства, між ТОВ «ФК «ТОП1» та ОСОБА_1 15.09.2023 було укладено електронний кредитний договір.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Позивач підтвердив своє право вимоги за договором позики «ТОП Лайт» №3567707227-028308, укладеним 15.09.2023 між ТОВ «ФК «ТОП1» та ОСОБА_1 .
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, а Указом Президента України від 08.05.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 09.05.2024, строк його дії продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року на 90 діб.
Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи, вимоги частини другої статті 530 ЦК України, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №3567707227-028308 від 15.09.2023, за період з 18.09.2023 по 01.02.2024 ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Преміум Актив» за договором договором позики «ТОП Лайт» №3567707227-028308 від 15.09.2023 в розмірі 43683 грн. 99 коп., яка складається з 5947 грн. 20 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1299 грн. 90 коп. - відсотки за користування коштами, 36436 грн. 89 коп. - борг послуг (а.с. 23, 23 зворот).
Відтак судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором належним чином не виконала та кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Відповідачка ОСОБА_1 не спростувала належними доказами наявність заборгованості перед позивачем, не довела факт виконання зобов`язань за договором позики, зокрема, по сплаті тіла кредиту та відсотків.
Частина 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, зобов`язує сторони довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 7246 грн. 20 коп., з яких 5947 грн. 20 коп. - тіло кредиту та 1299 грн. 00 коп. - відсотки за користування коштами
Що стосується вимоги по сплаті боргу послуг (комісії) за договором позики №3567707227-028308 від 15.09.2023, то суд зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України«Про захистправ споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18Закону України«Про захистправ споживачів» з набуттям чинності Закону України«Про споживчекредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8Закону України«Про споживчекредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України«Про споживчекредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8Закону України«Про споживчекредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України«Про споживчекредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України«Про споживчекредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11Закону України«Про споживчекредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п`ятою статті 12Закону України«Про споживчекредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України«Про споживчекредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Необхідність сплати комісії, пов`язаної з укладенням та обслуговуванням договору позики №3567707227-028308 від 15.09.2023, передбачена в розділі 2 «Основні умови кредитування» Договору. Розмір комісії за використання позики, яка складає 3% від суми позики, розмір якої є базовим та нараховується щоденно за супроводження Договору позичальника, надання йому цілодобової підтримки з приводу виконання умов Договору та обслуговування заборгованості Позичальника (за наявності).
При цьому, в договорі позики №3567707227-028308 від 15.09.2023 не конкретизовано та не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця, які пов`язані з використанням позики та обслуговуванням заборгованості та за які Банком встановлена щомісячна комісія.
Враховуючи, що Банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору позики №3567707227-028308, то положення пункту 2.3.5. Договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за використання позики є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а відтак вимога позивача про стягнення 36436 грн. 88 коп. боргу послуг (комісії) задоволенню не підлягає.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі №755/11636/21 (провадження №61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі №168/349/20 (провадження №61-2223св21) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі №755/9486/21 (провадження №61-5581св22).
Щодо розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.
За положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Стаття 30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Із матеріалів справи убачається, що на підставі договору №950 про надання правничої допомоги від 22.04.2024, адвоката Цокало Т.М., яка діє згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ПТ №2424 від 23.10.2018 уповноважено здійснювати представництво та захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 у Городоцькому районному суді Львівської області.
За попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат на професійну правову допомогу зазначеним представником у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 очікувала понести 7000 грн. 00 коп. судових витрат, пов`язаних із правовою допомогою.
Представник відповідачки - адвокат Цокало Т.М. у заяві від 17.06.2024 просила стягнути з позивача на користь відповідачки всі понесені судові витрати.
Згідно Детального опису робіт (наданих послуг), Акта приймання-передачі правничої допомоги №1 до Договору №950 про надання правничої допомоги від 22.04.2024, розмір заявлених представником ОСОБА_3 в інтересах відповідачки ОСОБА_1 до стягнення витрат становить 8000 грн. 00 коп. та складається з надання усної консультації - 1000 грн. 00 коп.; ознайомлення із матеріалами позовної заяви - 1000 грн. 00 коп., підготовка та написання заяв по суті (відзиву на позовну заяву) - 6000 грн. 00 коп.
Згідно Квитанції №950 від 22.04.2024 адвокатом Цокало Т.М. за надання правової допомоги за договором №950 про надання правовничої допомоги від 22.04.2024, отримано кошти від ОСОБА_1 в розмірі 8000 грн. 00 коп.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях: від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №160/19098/21).
За наведених обставин, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, критерієм реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи і зокрема ціни позову, предмету спору, значення справи для сторін та їх фінансового стану, а також часу потраченого адвокатом на складання процесуальних документів, заперечення представника позивача ОСОБА_2 на суму витрат понесених відповідачкою на професійну правову допомогу, інших обставин справи, суд вважає, що заявлена представником ОСОБА_3 сума (8000 грн. 00 коп.) витрат на професійну правову допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та суперечить принципу розподілу таких витрат.
Ураховуючи положення ст. 137 ЦПК України, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, беручи до уваги заперечення щодо заявлених відповідачкою витрат на правову допомогу, суд доходить висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правову допомогу до 6000 грн. 00 коп.
Відповідно до вимог ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 401 грн. 87 коп.
З огляду на відсутність доказів на підтвердження витрат понесених позивачем на професійну правову допомогу, така вимога ТОВ «ФК «Преміум Актив» може бути вирішена шляхом постановлення додаткового рішення у справі, за умовиподання відповіднихдоказів протягомп`яти днівпісля ухваленнярішення суду(ч.8ст.141ЦПК України).
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, ст. 205, 207, 525, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 639, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст. 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд, -
у х в а л и в :
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , проживаючої на АДРЕСА_1 ) в користь Товариства зобмеженоювідповідальністю«Фінансова компанія«ПреміумАктив» (код ЄДРПОУ:41797188, місцезнаходження вул. Мандриківська, 66 в м. Дніпро, 49094) заборгованість за договором позики №3567707227-028308 від 15.09.2023 в розмірі 7246 (сім тисяч двісті сорок шість) грн. 20 коп., з яких 5947 грн. 20 коп. - тіло кредиту та 1299 грн. 00 коп. - відсотки за користування коштами.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства зобмеженоювідповідальністю«Фінансова компанія«ПреміумАктив» 401 грн. 87 коп. судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» на користь ОСОБА_1 6000 грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 29.07.2024.
Головуючий суддя Перетятько О.В.