Справа №379/1040/22

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК»

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Цокало Тетяною Михайлівною на рішення Таращанського районного суду Київської області від 21 листопада 2022 рокув оскаржуваній частині, ухваленеу складі судді Разгуляєвої О. І., в приміщенні Таращанського районного суду Київської області

у с т а н о в и в :

У жовтні 2022 року позивач звернулася до суду із позовом до ТОВ «КОШЕЛЬОК», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О. О., Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський О. А., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, мотивуваним тим, що 29.12.2021 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 68016842 про примусове виконання виконавчого напису вчиненого 17.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» заборгованості в сумі 15 889,00 грн. Уважає, що цей виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому він має бути визнаний таким, що непідлягає виконанню, оскільки виданий без достатніх правових підстав, так як нотаріусом не враховано та не перевірено факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушено норми закону. Також зазначає, що у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводять у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. З урахуванням викладеного позивач просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №12726 вчинений 17.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» заборгованості в сумі         15 889,00 грн, стягнути з відповідча на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 992,40 грн за подання позову та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 21 листопадад 2022 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «КОШЕЛЬОК», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О. О., Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський О. А., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено частково. Визнано таким, що непідлягає виконанню виконавчий напис №12726, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. від 17 грудня 2021року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» заборгованості за кредитним договором від 29.06.2021 №3234815080-383763 у загальному розмірі 15 889,00 грн. Стягнуто із ТОВ «КОШЕЛЬОК» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 992, 40 грн та 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн ОСОБА_1 через свого представника Цокало Т. М. подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду в цій частині дійсним обставинам справи, просить рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що покладаючи на відповідача обов`язок по компенсації позивачу витрат на правничу допомогу у розмірі      4 000, 00 грн суд першої інстанції помилково вважав, що такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом витраченим на виконання робіт та обсягом надання адвокатом послуг. Апелянт вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн не є завищеними, крім того суду було надано докази фактичного здійснення позивачем таких витрат, загалом заявлені судові витрати є доцільними та обов`язковими, оскільки є фікосваною платою. Вказала, що нею було подано достатньо доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із зверненням із цим позовом до суду за захистом свого порушеного права. Суд не мав права зменшувати заявлений позивачем розмір витрат понесених на правничу допомогу, так як відповідач у порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України не подавав до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат.

У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи (їх представники) не з'явилися, належним чином повідомлялися про час та дату розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 та її представник Цокало Т. М. подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, апеляційну скаргу підтримують та просять задовольнити. ТОВ «КОШЕЛЬОК» будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечило. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день та час розгляду справи до апеляційного суду від відповідача не надходило.

Треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О. О., Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський О. А. належним чином повідомлялися про час та дату розгляду справи, у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від вказаних осіб не надходило.

Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач та треті особи не скористалися.

Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи (їх представників), з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та не перешкоджає розгляду.

Суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи (їх представників) та скласти повну постанову у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувались судом 01.02.2023.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частинами першою та другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 оскаржує рішення Таращанського районного суду Київської області від 21 листопада 2022 року в частині витрат на професійну правничу допомогу, а тому законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в іншій частині апеляційним судом не перевіряється.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частовому задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Так, відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Так, із матеріалів справи вбачається, що професійну правничу допомогу позивачу надає адвокат Цокало Тетяна Михайлівна, що підтверджується договором про надання правової допомоги №399/14-01-2022 від 14.01.2022, укладеним між ОСОБА_1 та Цокало Т. М. , ордером на надання правничої правової допомоги серії ВІ №1107835 від 13.10.2022. Надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 згідно договору є оплатним, що сторони узгодили п. 3 Договору про надання правової допомоги №399/14-01-2022 від 14.01.2022.

Клопотання про розподіл судових витрат заявлено позивачем при подачі позову до суду, що відображено в позовній заяві, складеній та поданій до суду адвокатом Цокало   Т. М. У позовній заяві орієнтовний розрахунок суми судових витрат, понесених позивачем у розмірі 992,40 грн судового збору за подачу до суду позову та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. До позовної заяви позивачем додано копії наступних документів: договір про надання правової допомоги №399/14-01-2022 від 14.01.2022, ордер на надання правничої правової допомоги серії ВІ №1107835 від 13.10.2022, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2424 від 2018 року, акт прийому - передачі правничої допомоги №1 від 13.10.2022 до договору №399/14-01/2022 про надання правничої допомоги від 14.01.2022, детальний опис робіт (наданих послуг) від 13.10.2022, квитанції про сплату адвокату  Цокало Т. М. гонорару.

Так, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі № 712/1720/19.

У відзиві на позовну заяву ТОВ «КОШЕЛЬОК» вказало, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним заявленим позовним вимогам, а перелік наданих адвокатом послуг не відповідає вказаній сумі та годинам роботи адвоката, тому вимога про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи. Крім того відповідач вказав, що позивачем не надано доказів на сплату адвокату гонорару, а надані квитанції є неналежним доказом на підтвердження здійснення такої оплати.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що аргументи, викладені у ньому, по суті є клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у розумінні частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції у порушення вимог закону самостійно зменшив заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу колегія суддів відхиляє.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16.

Отже, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом Цокало Т. М. всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, здійснення адвокатських запитів,  надання консультацій, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є реальними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Проте колегія суддів уважає, що суд першої інстанції помилково вважав, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн є завищеним, урахувавши при цьому принцип пропорційності та співмірності, та дійшов помилкового висновку, що стягненню підлягають витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 4 000,00 грн.

Вдітак висновок суду щодо неспівмірності понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу є безпідставним, виходячи з наступного.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20).

Проте всупереч вищенаведеним нормам права та правовим висновкам Верховного Суду, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у даній справі.

Натомість заявником документально доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку із зверненням до суду із цим позовом, а тому відсутні правові підстави для зменшення розміру цих витрат.

Згідно детального опису обіт (наданих послуг) адвокатом Цокало Т. М. було здійснено такі послуги: надано дві консультації, фіксована плата яких по 1 000,00 грн за кожну; підготовлено та написано адвокатський запит приватному виконавцю, фіксована плата якого 500,00 грн; підготовлено та написано позовну заяву у цій справі, фіксована плата якої 5 000,00 грн; підготовлено та написано клопотання, фіксована плата якого 500,00 грн. загалом станом на 13.10.2022 (час звернення до судуд із цим позовом) адвокатом надано позивачу послуги, загальна вартість яких складає 8 000,00 грн.

Адвокат Цокало Т. М. стверджує, що гонорар у сумі 8 000.00 грн було сплачено Мединською О. В.  

Відповідно до постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Таким чином колегія суддів вважає, що витрати на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі 8 000,00 грн відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг у цій справі, розумності їхнього розміру, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги у даному сопрі, а також співмірності розміру судових витрат із складністю справи.

З огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені та в інтересах позивача, загальним обсягом робіт проведених адвокатом, ураховуючи, що справа має важливе та вирішальне значення для сторони позивача, колегія суддів вважає за необхідне збільшити розмір витрат на правничу допомогу з 4 000,00 грн до 8 000,00 грн, оскільки в цій конкретній справі витрати на правову допомогу саме в заявленому позивачем розмірі є реальними та підтверджуються належними доказами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене, та встановлені обставини по справі, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене по суті правильне рішення в частині вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу,  однак визначений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу, на думку суду апеляційної інстанції, є безпідставно заниженим. А тому колегія суддів змінює рішення Таращанського районного суду Київської області від 21 листопада 2022 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, збільшивши розмір таких витрат з 4 000,00 грн до 8 000,00 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що рішення Таращанського районного суду Київської області від 21 листопада 2022 року в частині задоволених позовних вимог про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню не оскаржувалося позивачем, а тому його законність та обгрунтваність в цій частиі не перевірялася судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Цокало Тетяною Михайлівною , задовольнити частково.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 21 листопада 2022 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн змінити, збільшивши стягнутий з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» на користь ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу з 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп на 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 07.02.2023.

Судді

                                                                                           Л. Д. Поливач

                                                                                           А. М. Стрижеус

                                                                                              О. І. Шкоріна