Четверг, 26 марта 2020 12:43

Верховний Суд. Приватбанк. Сплив позовної давності, є підставою для відмови у позові.

Автор
Оцените материал
(1 Голосовать)

У відповідності до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постанова

Іменем України

04 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 204/1025/17-ц

провадження № 61-10019св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представник позивача -Сокуренко Євген Сергійович,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Книш А. В., від 18 вересня

2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Пономарь З. М., Баранніка О. П., Посунся Н. Є., від 21 грудня 2017 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк), яке у подальшому змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 грудня 2009 року між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит в розмірі 2 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач вказав, що він належним чином виконав свої зобов`язання та відкрив відповідачеві картковий рахунок, натомість відповідач умови договору не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 40 783,84 грн, яка складається з: 2 033,19 грн - заборгованості за кредитом; 32 554,35 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом; 3 778,02 грн - заборгованості за пенею та комісією; 500, 00 грн - штрафу (фіксована частина); 1 918,28 грн - штрафу (процентна складова).

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором

від 03 грудня 2009 року у розмірі 40 783,84 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 18 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк звернувся до суду з порушенням строку позовної давності, про поновлення якого не просив, а відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги стосовно того, що банк має право на отримання процентів за користування кредитними коштами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що закінчення строку договору не звільняє сторону від сплати відсотків за користування кредитними коштами, якщо зобов`язання належним чином не виконано. Оскільки кредитні кошти позичальником не повернуто, банк має право на стягнення процентів та пені за спірним кредитним договором в межах строку позовної давності.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою, оскільки стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

20 березня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно анкети-заяви від 16 грудня 2009 року ОСОБА_1 отримала у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитну картку «Універсальна» з кредитним лімітом у сумі 500 грн з базовою відсотковою ставкою за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом без комісії та з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки

(а. с. 8, 9).

Згідно наданого банком розрахунку у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка станом на 31 січня 2017 року становить 40 783,84 грн та складалась з: 2 033,19 грн - заборгованості за кредитом, 32 554,35 грн - заборгованості за відсотками, 778,02 грн - пені та комісії, 500 грн і 1 918,28 грн - штрафів.

З позовом про стягненнязазначеної кредитної заборгованості ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернулось до суду 20 лютого 2017 року. ОСОБА_1 подала заяву, у якій просила застосувати наслідки спливу позовної давності.

Встановлено, що останній платіж здійснено відповідачем 21 листопада

2013 року. Строк дії картки «Універсальна» закінчився 31 грудня 2013 року.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та

вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

(стаття 257 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

У відповідності до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить статті 81 чинного ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов загалом обґрунтованого висновку про те, що

останній платіж у рахунок погашення кредитної заборгованості було здійснено відповідачем 21 листопада 2013 року, строк дії картки «Універсальна» закінчився 31 грудня 2013 року, а із позовом до суду банк звернувся 20 лютого 2017 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, про застосування наслідків якої заявила сторона спору. Строк позовної давності умовами кредитного договору не збільшувався, а тому й підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою

статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження 14-10цс18).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування правильних по суті судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 18 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Прочитано 0 раз Последнее изменение Вторник, 31 марта 2020 07:21

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены