Вопрос Верховний Суд. Приват банк. Довідка про видачу кредитних карток не є належним доказом укладення між сторонами кредитного договору

Больше
2 нед. 4 дн. назад #194 от Антиколлектор
Постанова

Іменем України

21 листопада 2019 року

м. Київ

справа №621/74/19

провадження №61-17819св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 лютого 2019 року у складі судді Вельможної І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів Яцини В. Б., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 12 грудня 2013 року в розмірі 108 235,29 грн, а також понесені витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду.

Позов мотивовано тим, що 12 грудня 2013 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором щодо повернення коштів, у зв`язку з чим, станом на 04 листопада 2018 року утворилась заборгованість у сумі 108 235,29 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 3204,15 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом - 101 131,14 грн; заборгованості за пенею та комісією - 3900 грн.

Вказану заборгованість банк просить стягнути з відповідача в судовому порядку, оскільки останній від її погашення ухиляється.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 18 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що надана АТ КБ «Приватбанк» довідка про видачу кредитних карток не є належним доказом укладення між сторонами кредитного договору в розумінні ЦК України поняття «Договір». Позивачем не доведено факту отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними. Наданий позивачем фотознімок не дає можливості встановити точний номер виданої кредитної картки. При цьому, з фотознімку вбачається, що останні цифри картки « НОМЕР_1» , однак, в довідці про видачу кредитних карток картки з кінцевими цифрами її номеру немає.

Згідно з медичними документами відповідач є інвалідом з дитинства безстроково, знаходиться на психіатричному обліку. Відповідач мешкає у геріатричному закладі.

Позивачем не доведено факту підписання відповідачем договору кредиту, основний зміст якого для позичальника при його укладенні був недоступний, оскільки знаходився на сайті в мережі Інтернет.

Надана позивачем копія Умов та правил не підписана відповідачем і тому не може бути належним чином ідентифікована в якості допустимого доказу укладення письмового договору на цих умовах.

Позивач не надав до суду першої та апеляційної інстанції належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту у зазначених у розрахунку банка розмірах, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивачем, в порушення статті 81 ЦПК України, не надано доказів про отримання саме ОСОБА_1 платіжної картки, що надає доступ до кредитних коштів, в матеріалах справи відсутні жодні правові підстави вважати, що кредитний договір про надання кредиту було укладено саме ОСОБА_1 , який не вміє читати і писати, то суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову банку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач письмово висловив свою згоду на приєднання до публічно доступних умов та правил надання банківських послуг, а також був ознайомлений з тарифами банку, що складають зміст укладеного сторонами договору кредиту.

Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах. В даному випадку відповідач, підписуючи анкету-заяву від 12 грудня 2013 року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Доказом користування кредитом є виписка по рахунку.

Отже доведеним є факт укладення між сторонами кредитного договору. Відповідачем не доведено, що його не було ознайомлено з Умовами та правилами, Тарифами банку або ознайомлено з іншими Умовами та правилами, ніж ті, на які посилається позивач.

Крім того, відповідач не спростував презумпцію правомірності правочину - укладеного між сторонами кредитного договору, його дійсність не оспорював.

Позивачем надано належні і допустимі докази, зокрема розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків, пені та інші суми, передбачені договором. Разом з тим, вказаний розрахунок судом не перевірено.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надійшов.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 1054 ЦК Українивизначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 628 ЦК Українивстановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 цього ж Кодексущо договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Установивши, що відповідач є інвалідом дитинства безстроково, знаходиться на психіатричному обліку, мешкає у геріатричному закладі, є неписьменним та не вміє читати, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення між сторонами у 2013 році кредитного договору, оскільки анкета-заява, на яку посилається позивач, не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору у розмірі та на умовах, зазначених у позовній заяві, стосується наміру оформити кредитний ліміт по платіжній картці, без зазначення, якої саме картки, згідно з запропонованими банком послуг, без зазначення кредитного ліміту. Інші надані банком документи (Умови та Правила) не містять підпису відповідача.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 погодився з тим, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами складає між ним і банком договір, не заслуговують на увагу, оскільки судами встановлено, що вказані Умови і Правила не підписані відповідачем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Аргументи касаційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК Україниє необґрунтованими, оскільки Умови та Правила, що розміщені на офіційному сайті позивача ( www.privatbank.ua ), неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Крім того, відповідач в силу наявного у нього захворювання позбавлений можливості ознайомлюватися з вказаними Умовами на офіційному інтернет сайті банку.

Доводи касаційної скарги про те, що при оформленні у 2013 році картки відповідач пройшов ідентифікацію у ПАТ КБ «ПриватБанк», що свідчить про існування договірних правовідносин, не заслуговують на увагу, оскільки вказана обставина не підтверджує факту укладення між сторонами кредитного договору у письмовій формі.

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, оскільки банком не доведено укладання кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми. Тому позовні вимоги про стягнення грошових сум згідно з умовами такого договору не підлягають задоволенню.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки зібраних у справі доказів, зокрема доказів, поданих позивачем на підтвердження його доводів про наявність укладеного з відповідачем кредитного договору. Вказані аргументи спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин саме в тому контексті, який, на думку позивача є правовою підставою для стягнення з відповідача кредитної заборгованості.

Разом з тим, у справі, яка переглядається суди дали належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

www.reyestr.court.gov.ua/Review/85836780

Пожалуйста Войти или Регистрация, чтобы присоединиться к беседе.

Время создания страницы: 0.259 секунд