Витрати на правничу допомогу адвоката, нормативно-правова база

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). 

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України. Згідно з ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Практичне застосування відшкодовання судових витрат

У разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ми беремо лиш ті справи, в котрих впевнені на 99%. Тобто такі справи котрі можна виграти, та перекласти всі судові витрати з позичальника, на кредитора.

Для прикладу, рішення в справі про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню:

В позові ми заявили як про судовий збір, так і про витрати на професійну правничу допомогу. Позовні вимоги судом задоволено повністю, відповідно і повне відшкодування витрат котрі поніс позивач.